× Статьи

Саморозвиток майбутнього вчителя мистецтва

More
6 years 10 months ago #12 by admin
Т. Багрій

старший викладач кафедри теорії і методики музичної освіти та хореографії Навчально-наукового інститут

соціально-педагогічної та мистецької освіти

Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

САМОРОЗВИТОК МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МИСТЕЦТВА

У КЛАСІ ХОРОВОГО ДИРИГУВАННЯ

ЯК НЕВІД’ЄМНИЙ КОМПОНЕНТ ФОРМУВАННЯ

МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ



Сучасні соціально-економічні перетворення, модернізація системи вітчизняної освіти дали підґрунтя для змін у сфері професійної освіти, зокрема педагогічної. Суть новацій у педагогічній науці можна визначити як перехід від традиційних форм освіти до інноваційних. Вони спрямовані на оснащення майбутнього спеціаліста технологіями самоосвіти, які дають змогу здійснювати безперервний професійний і особистісний розвиток.

Вимоги до рівня освіти педагога-музиканта досить високі: майбутній спеціаліст повинен володіти певним обсягом знань, умінь, синтезом загальнокультурних, професійних і спеціальних компетенцій, здійснювати професійну самоосвіту і особистісний ріст, швидко й оперативно реагувати на зміни в професійному середовищі, проектувати подальше освітнє зростання і професійну кар’єру. Високі вимоги пояснюються тим, що сучасний музикант-педагог повинен безперервно працювати над підвищенням загальної і професійної культури, розкривати свій інтелектуальний, емоційний і творчий потенціал, адже він є носієм музичної освіти і культури. Однак сучасні умови у виші характеризуються скороченням годин, відведених на підготовку майбутнього спеціаліста, що може призвести до зниження професійного рівня майбутніх спеціалістів. Проблема готовності майбутніх педагогів-музикантів до професійного саморозвитку сьогодні є одним з актуальних завдань і знаходиться в центрі уваги педагогічної науки. Це особливо важливо для професії педагога-музиканта, зокрема майбутнього хорового диригента.

Проблеми розвитку і вдосконалення музично-педагогічної самоосвіти з урахуванням специфіки художньої дидактики розглядали Е. Абдулін, М. Шифер, Х Кармазіна, Н.Сегеда та ін. Різні аспекти диригентської підготовки майбутнього педагога-музиканта були висвітлені у працях Г. Дмитрієвського, В. Живрва, С. Казачкова, В. Краснощокова, К. Ольхова, К. Птиці, Б. Тевліна, П. Чеснокова та ін.

У своєму дослідження ми виходили з наукової позиції Н.А.Сегеди, про те, що необхідною передумовою і підґрунтям розвитку суб’єктності є включення майбутнього вчителя мистецтва в діалог зі своєю особистістю і професійною сутністю, поєднання з педагогічною реальністю. Результатом цього процесу є формування готовності до систематичного особистісного і професійного саморозвитку [1]. Відтак особистісно-професійний розвиток майбутнього педагога-музиканта буде ефективним, якщо заняття з хорового диригування проводитимуться з урахуванням зв’язку теоретичних занять з практикою і прагненням студента до самореалізації, розвитку активної і творчої самостійності. Однією із форм самостійної навчально-пізнавальної діяльності студента в класі хорового диригування є аналіз хорової партитури. Робота над нею в диригуванні є складним і багатогранним процесом, при якому активізуються такі явища людської психіки як сприйняття, уява і мислення. Викладач організовує самостійну роботу студента, яка проводиться послідовно, враховуючи узгодженість з дидактичними принципами наочності, доступності, зв’язку теорії та практики.

На підготовчому етапі студент знайомиться з творчістю композитора, вивчає історію написання та виконання твору, склад виконавців, прослуховує записи на CD, користується Інтернет-ресурсами, по можливості слухає концертне виконання.

На наступному – вивчається музичний текст. Перш за все необхідно вокально засвоїти хоровий твір. Проспівувати кожну хорову партію виразно зі словами, вокально грамотно, інтонаційно точно, дотримуючись співацьких регістрів. Детальна робота з хоровими голосами поглиблює в диригента знання партитури, формує його гармонічне чуття твору, відточує майстерність володіння виконавським інструментом, дає можливість уявити виконавські труднощі. Ураховуючи наскрізний розвиток музичної тканини, простежується музично-драматургічний розвиток окремих ліній, виконавських ансамблів. Безумовним є вивчення напам’ять тексту загалом, а також усіх його компонентів.

На третьому етапі відбувається створення мануальної трактовки твору. Сюди відносимо підбір необхідних жестів, їх диференціацію на активні – такі, що виражають зміст музики, та формальні – такі, що передають тільки тактування. Окремо студент визначає прийоми диригування та застосування диференційованих жестів. Ліва рука згідно з принципом «упередження» в диригуванні своєчасно показує вступи хорових партій, зміни в динаміці. Права рука в ході тактування організує метроритмічну систему виконавського процесу. Обов’язкові графічна ясність малюнка диригентської сітки та чітка метрична акцентуація, особливо при зміні музичних розмірів. Важливо враховувати темп, динаміку, ритм, характер музичного образу, тип співацького голосу з метою формування ауфтактів необхідного об’єму та глибини. Відповідно до механізму співацького вдиху змінюються властивості диригентського жесту: амплітуда, напрямок, сила, швидкість. На цьому етапі необхідно зосередити увагу на конкретних завданнях – вступах, зняттях тощо. Студентові необхідно відмітити в хоровій партитурі фрагменти, які представляють виконавську чи технічну трудність для вияснення в класі з викладачем.

Студент має самостійно долучитися до вивчення спеціальної літератури, що сприятиме розумінню характеру музичного образу. Ці знання підкажуть шлях до відбору диригентських жестів, семантично підпорядкованих образному змісту, а модифікація прийомів, їхнє оновлення будуть виправдовуватися загальною лінією розвитку та ґрунтуватися на принципі художньої доцільності.

На заключному етапі створюється власна виконавська інтерпретація, а підключення творчої уяви виконавця відіграє вагому роль у вирішенні поставлених завдань.

Самостійна навчально-пізнавальна діяльність майбутнього педагога-музиканта в класі хорового диригування поєднує риси дослідницької й творчої навчальної діяльності. У її результаті в класі хорового диригування здійснюється формування поліверсійних фахових якостей майбутнього педагога-музиканта

Література

1.Сегеда Н.А. Антропофеномени музично-педагогічного професіоналізму / Н.А.Сегеда. – Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. : педагогіка і психологія. – Зб. Статей: Ялта: РВВ КГУ, 2013. –Вип.39. –Ч.4. – С.192-197

Please Войти to join the conversation.

Time to create page: 0.098 seconds
Powered by Kunena Forum

Авторизація