× Статьи

ФЕНОМЕН КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ

  • valeriyit108
  • Topic Author
  • Visitor
  • Visitor
6 years 10 months ago #30 by valeriyit108
Тіток Л.
ФЕНОМЕН КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ЙОГО РОЗВИТКУ В ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ
В умовах системної світової кризи з особливо гостро постає проблема адекватної критичної рефлексії стану сучасного соціально-економічного, політичного, культурного життя і розробки стратегій її подолання, які б забезпечили “перехід рубікону” не тільки локальними державами, а й світовою цивілізацією загалом. З огляду на це одним із ключових завдань сучасної системи освіти є розвиток критичного мислення у підростаючого покоління, адже саме від здатності сучасної шкільної молоді до адекватного аналізу соціумного буття залежить майбутнє України як нації, держави, органічної частинки світового співтовариства.
Мета статті полягає у розкритті сутності феномену критичного мислення, його основних ознак та з’ясуванні загальних підходів щодо його розвитку в особистості учня.
Ідея розвитку критичного мислення виникла у США. Її дослідження започатковане у працях відомих американських психологів ХХ ст. У. Джемса та Дж. Д’юї. Відомий англійський педагог Кен Робінсон вважав критичне мислення ключовою компетенцією, яку необхідно формувати в особистості, починаючи ще з раннього шкільного віку.
У найбільш загальному розумінні критичне мислення – це уміння на основі критичного аналізу відбирати достовірну інформацію або найбільш близьку до критеріїв істинності. Це здатність не просто розуміти певні явища, факти, аксіоми, але й піддавати їх сумніву, знаходити власні докази або авторитетні джерела, які підтверджували їх або спростовували.
Критичне мислення – це спосіб набуття нових знань, уміння аналізувати, оцінювати, обґрунтовувати судження, формулювати власну думку з певної проблеми, уміння застосовувати знання як в стандартній, так і нестандартній ситуації. Ключовою інтенцією критичного мислення стає пошук оптимальних шляхів вирішення поставленої задачі із залученням вже набутих знань, умінь і навичок, а також нових, необхідних для вирішення поставлених завдань [2, с. 8].
Феномен критичного мислення по-різному тлумачиться у різних галузях наукового знання, набуваючи нових смислових відтінків.
З точки зору філософії, критичне мислення – це вміння логічно мислити та аргументувати свою думку. Воно дозволяє рефлексувати власні погляди, переконання, виявляти причини, що виявилися їх детермінуючими чинниками.
З позиції психології, критичне мислення – це таке мислення, яке має наступні характеристики:
- глибина – вміння проникати в суть речей, бачити “поле неясності” там, де іншим усе здається зрозумілим;
- послідовність – уміння дотримуватися правил логіки, обґрунтовувати висновки;
- самостійність – уміння ставити запитання, знаходити нові підходи до відповіді на них;
- гнучкість – уміння змінювати спосіб розв’язання проблеми, знаходити нові шляхи її вирішення;
- швидкість – уміння швидко виконувати пізнавальні завдання;
- стратегічність – здатність до послідовного висування гіпотез [1, с. 10].
З погляду педагогічної науки (і насамперед теорії розвивального навчання), критичне мислення характеризується наступними ознаками:
- аналітичність – здатність до відбору, порівняння, зіставлення фактів та явищ;
- асоціативність – спроможність встановлювати асоціації з раніше вивченими фактами;
- самостійність – здатність до індивідуального, самостійного пошуку шляхів вирішення проблемної ситуації;
- логічність – уміння будувати логіку доказу розв’язання проблеми;
- системність – уміння розглядати проблему в цілісності зв’язків і характеристик.
Отже, критичне мислення передбачає процес аналізу певної ідеї в різних позиціях, ракурсах, змістовних зв’язках, у порівнянні з іншими ідеями. Воно допомагає вдумливо читати, виражати власні думки вголос і на папері. Воно вчить дітей самостійно міркувати. Недарма ще Конфуцій наголошував: «Навчання без міркування – марна праця!».
З огляду на це формування навичок критичного мислення необхідно систематично і цілеспрямовано здійснювати у процесі навчально-виховної діяльності в загальноосвітніх навчальних закладах, стимулювати при цьому пошукову самостійну діяльність школярів.
В основі розвитку критичного мислення лежать уміння і навички загальномовленнєвого та загальнопізнавального характеру. Завдання вчителя полягають в тому, щоб раціонально поєднувати різні рівні пізнання у навчанні залежно від теми уроку; спиратися на метод чергування прийомів організації навчально-пізнавальної діяльності, що, своєю чергою, забезпечує підтримку постійного інтересу на уроці, забезпечує вироблення в учнів уміння критично ставитися до будь-якої інформації.
Згідно Г. Ярош, структура уроку, спрямованого на розвиток критичного мислення, універсальна. Вона включає три основних етапи:
-перший етап – актуалізація (заохочення, викликання).
-другий етап – усвідомлення.
-третій етап – міркування (рефлексія).
Систематичне застосування освітніх технологій, спрямованих на розвиток критичного мислення, сприяє:
- активізації мислення, підвищенню мотивації до учіння;
- самовираженню учнів, прояву їх власних творчих здібностей;
- знаходженню шляхів вирішення проблеми,
-розвитку здатності зіставляти свою думку з іншими з метою формулювання обґрунтованого судження;
- вихованню взаємоповаги, формуванню комунікативних навичок.
Таким чином, навички критичного мислення необхідні, щоб забезпечити розуміння між людьми, приймати різні погляди на світ, сприяти самореалізації особистості учнів. Критичне мислення характеризується певним колом ознак і потребує систематичного і цілеспрямованого розвитку в умовах загальноосвітніх навчальних закладів з перших днів перебування в них учнів.
Література:
1. Кірпота Н. Емпіричні й теоретичні методи навчання як засіб розвитку критичного мислення / Н. Кірпота // Рідна школа. – 2001. – №4. – С. 7-11.
2.Лабенко О. Розвиток критичного мислення в середніх загальноосвітніх закладах / О. Лабенко // Рідна школа. – 2001. – №4. – С. 6-10.

Please Войти to join the conversation.

Time to create page: 0.100 seconds
Powered by Kunena Forum

Авторизація