× Статьи

ЗНАЧЕННЯ СИСТЕМАТИЧНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ

  • valeriyit108
  • Topic Author
  • Visitor
  • Visitor
6 years 10 months ago #32 by valeriyit108
Червонська Л.М.
канд. пед. наук
доцент кафедри теорії і методики музичної освіти та хореографії
Мелітопольського державного педагогічного університету
ім. Б.Хмельницького
ЗНАЧЕННЯ СИСТЕМАТИЧНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ ПІД ЧАС ВОКАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
Успіх вокального навчання майбутніх учителів музичного мистецтва досягається не лише за рахунок добору змістовного і індивідуально спрямованого навчального репертуару, а й шляхом забезпечення систематичного контролю за вокально-художнім розвитком студентів, наданням їм своєчасної допомоги з боку викладача та активізації здатності майбутніх фахівців свідомо оцінювати власні досягнення і прорахунки. Мета систематичного педагогічного контролю під час вокальної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва полягає у поєднанні чинників зовнішнього впливу на вокально-художній розвиток майбутніх фахівців із активізацією внутрішніх резервів саморозвитку та стимулюванням мистецько-оцінювальної діяльності кожного студента.
Педагогічний контроль є важливим засобом підвищення рівня засвоєння і удосконалення майбутніх фахівців вокально-виконавських знань, вмінь та навичок у галузі вокального мистецтва. Для того, щоб педагогічний контроль виконував основну функцію, він має бути систематичним та індивідуалізованим, тобто вчителю слід прискіпливо вивчати досягнення кожного учня. В процесі контролю викладач має не тільки фіксувати якість знань та вмінь учнів, а й слідкувати за динамікою вокально-художнього розвитку студентів. Завдяки здійснення педагогічного контролю відбувається фіксація викладачем певних недоліків у перебігу навчального процесу. Крім того, педагогічний контроль дає можливість викладачеві своєчасно отримувати інформацію щодо результативності впровадженої методики і відповідно вносити певні корективи в навчально-виховний процес, а студентам – мати уявлення щодо вимог викладача, щодо власного рівня розвитку вокально-виконавських знань, вмінь, навичок та їх якості. Варто відзначити, що педагогічний контроль за вокально-художнім розвитком майбутніх фахівців повинен відбуватись на основі дотримання таких принципів, як об’єктивність, всебічність, систематичність, індивідуальний підхід, відкритість тощо.
Об’єктивність передбачає правильну оцінку знань, вмінь та навичок студентів в галузі вокальної музики у поєднанні з високою вимогливістю та повагою до їх особистості. Всебічність означає високу ступінь повноти охоплення контролем змісту навчально-художнього матеріалу, глибину його засвоєння, міцності тощо. Систематичність контролю спрямовано на регулярність його проведення протягом усього навчального процесу. Сутність індивідуального підходу до контролю за вокально-художнім розвитком студентів полягає у необхідності перевірки успіхів кожного учня, урахуванні його індивідуальних особливостей. Відкритість педагогічного контролю за процесом вокального навчання полягає в тому, що його результати не повинні залишитись таємницею. Різні рівні знань, вмінь та навичок студентів слід відображати у диференційованій системі оцінок та фіксувати у відповідній документації.
Разом з тим, поєднання зовнішніх чинників контролю (з боку викладача) за вокально-художнім розвитком майбутніх учителів музичного мистецтва із внутрішніми (самоконтроль та самооцінка студентів) дає можливість не тільки отримати об’єктивні відомості, а і своєчасно коригувати процес вокального навчання. У наукових дослідженнях зазначається, що термін “самоконтроль” є одним з найскладніших психологічних понять. Науковці наголошують на тому, що це зумовлено не тільки фізіологічною основою самоконтролю та його зв’язком з процесами саморегуляції. О. Гаврилова зазначає, що “самоконтроль не має власного об’єкта дії і продукту, який спрямований на основну дію суб’єкта та сприяє його вдосконаленню”. На думку науковця, у результаті самоконтролю досягається важлива якість діяльності – “правильність”. Означений феномен не може існувати без того, що контролюється, перевіряється, під час якого важливим є наявність певного еталона, тобто зразка того, що повинно бути після певної діяльності [1, с.196].
Самооцінка є одним з основних структурних компонентів самосвідомості. Поняття “самооцінка” розглядається як оцінка особистістю самого себе, власних можливостей, вад та знаходження певного місця серед інших людей. Даний феномен є одним з найважливіших регуляторів її поведінки, від якої залежить взаємовідносини людини з іншими, її критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів та невдач. Отже, тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини на подальший розвиток її особистості. Самооцінка тісно пов’язана з рівнем досягнень людини, тобто ступенем труднощів цілей, які вона ставить перед собою. Розходження між досягненнями і реальними можливостями людини призводять до того, що вона починає неправильно себе оцінювати і як наслідок цього – поведінка становиться неадекватною (виникають емоційні зриви, надмірна тривожність тощо). Також самооцінка отримує об’єктивне вираження в тому, як людина оцінює можливості і результати діяльності інших [2, с.3].
Аналіз різних точок зору на сутність контролю, самоконтролю та самооцінки приводить до висновку, що комплексне використання усіх можливостей педагогічного контролю у поєднанні з самоконтролем та самооцінкою студентів може сприяти досягненню високої якості навчання, теоретичної і практичної підготовленості майбутніх фахівців у галузі вокального мистецтва.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гаврилова О. Аналіз стану проблеми формування самоконтролю / О. Гаврилова // Наукові праці: Науково-методичний журнал. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. – Т.86. – №.73.– С.191-196
2. Самооцінка учня / [упоряд.: С.Максименко, Н.Шевченко, О.Главник]. – К.: Главник, 2004. – 112 с.

Please Войти to join the conversation.

Time to create page: 0.101 seconds
Powered by Kunena Forum

Авторизація