УДК [37.018.54:7]:792.8                                                           Переверзєва О.В.

Концертмейстер кафедри теорії і методики музичної освіти та хореографії Навчально-наукового інститут

соціально-педагогічної та мистецької освіти

Мелітопольського державного педагогічного університету

імені Богдана Хмельницького

 

СПЕЦИФІКА КОНЦЕРТМЕЙСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ В КЛАСІ ХОРЕОГРАФІЇ ДИТЯЧОЇ ШКОЛИ МИСТЕЦТВ

Мистецтво танцю без музики існувати не може. Тому на заняттях в хореографічних класах з дітьми працюють два педагоги – хореограф і музикант (концертмейстер). Діти отримують не тільки навички танцювальних рухів, але і музичне виховання. У процесі навчання хореографії здійснюються такі задачі музичного виховання:

  • підвищення інтересу учнів до музики, розвиток уміння емоційно сприймати її;
  • розвиток уяви, художньо-мистецьких здібностей;
  • уміння погоджувати характер руху з характером музики;
  • розвиток музичного сприйняття метроритму;
  • усвідомлене вміння сприймати музику і хореографічні рухи в нероздільній естетичній єдності;
  • розширення загального музичного кругозору дітей.

Пропонуємо розгляд діяльності концертмейстера-піаніста, який працює з дітьми різних вікових груп на заняттях хореографії Дитячої школи мистецтв.

Успіх роботи з дітьми багато в чому залежить від того, наскільки правильно, виразно і художньо піаніст виконує музику, доносить її зміст до дітей. Ясне фразування, яскраві динамічні контрасти допомагають дітям почути музику і відобразити її в танцювальних рухах. Музика і танець в своїй гармонійній єдності - чудовий засіб розвитку емоційної сфери дітей, основа їхнього естетичного виховання.

Уроки хореографії від початку і до кінця будуються на музичному матеріалі. Переходи від одних вправ до інших повинні бути музично оформленими, щоб учні звикали організовувати свої рухи відповідно до будови музичної думки та засобів музичної виразності. Музичне оформлення уроку повинно прищеплювати учням усвідомлене ставлення до музичного твору - уміння чути музичну фразу, орієнтуватися в характері музики, ритмічному малюнку, динаміці. Прислухаючись до музики, дитина порівнює фрази за схожістю і контрастом, усвідомлює їх виразне значення, стежить за розвитком музичних образів, складає загальне уявлення про структуру твору, визначає його характер. У дітей формуються аргументовані естетичні оцінки.

На заняттях з хореографії учні залучаються до кращих зразків народної, класичної і сучасної музики, і таким чином формується їхня музична культура, розвивається музичний слух і образне мислення, що допомагає на хореографічних заняттях сприймати музику і хореографію в єдності. Концертмейстер ненав’язливо вчить дітей відрізняти твори різних епох, стилів, жанрів. Концертмейстер повинен зробити духовним надбанням танцюристів музику, яку створювали великі композитори: Глінка, Чайковський, Глазунов, Штраус, Гліер, Прокоф’єв, Хачатурян, Кара-Караєв, Щедрін та інші.

Танцювальні рухи повинні розкривати зміст музики, відповідати їй за композицією, характером, динамікою, темпом, метроритмом. Музика викликає рухові реакції і заглиблює їх; вона не просто супроводжує рухи, а визначає їх емоційну сутність. Відтак однією з найважливіших задач концертмейстера є розвиток «музичності» танцювальних рухів. У плані музичного виховання концертмейстер має нагоду навчити дітей виділяти в музиці головне; передавати рухом різне інтонаційне значення (ритмічний, мелодичний, динамічний початок).

У роботі концертмейстера завжди присутні об’єктивні складнощі. Йому доводиться працювати з дітьми різного віку (від молодших школярів-початківців до випускників), з педагогами різних танцювальних напрямів - народної хореографії, класичного, сучасного і спортивного танцю. Наповнити музикою кожне заняття, відповідно з віком танцюристів, репертуаром даної вікової категорії і танцювального напряму - не просто. Шлях один - постійне самовдосконалення, серйозний творчий підхід до роботи.

Програмує і планує роботу в хореографічних класах педагог-хореограф. Концертмейстеру часто доводиться працювати з декількома педагогами, і найчастіше концертмейстер приходить вже на готову програму. Поурочне планування учбового матеріалу з хореографії теж робить педагог. Концертмейстер зобов’язаний знати і програму, і план кожного року навчання, і план кожного заняття. Зокрема, в обов’язки концертмейстера хореографічних класів входить:

  • оперативний підбір музичного матеріалу для занять, постійне поширення професійно орієнтованої музичної ерудиції і знань про природу танцю та його характерні особливості;
  • вивчення досвіду роботи з естетичного виховання дітей в хореографічних колективах, зокрема, з музичного розвитку;
  • знайомство з новими методиками «руху під музику»;
  • систематична робота по музичному розвитку танцюристів, оскільки музично освічені діти бувають набагато виразнішими в танцях.

Процедура підбору музичних творів базується на глибокому розумінні концертмейстером усієї системи і педагогічних традицій хореографічної освіти і передбачає:

  • знання шкіл і напрямів танцювального мистецтва;
  • знання традиційних форм і етапів навчання дітей хореографії;
  • знання форм побудови занять, обов’язкових імпровізаційних моментів;
  • знання хореографічної термінології (зокрема, французькою мовою).

До підбору музичних фрагментів пред’являються вимоги за такими критеріями:

  • характер;
  • темп;
  • метро-ритм (розмір, акценти і ритмічний малюнок);
  • форма музичного твору (одночастинна, двохчастинна, тричастинна, вступ, завершення).

Музичний репертуар для супроводу танцювальних вправ необхідно постійно поповнювати та урізноманітнювати, керуючись естетичними критеріями, відчуттям художньої міри. Постійне звучання на уроках одного і того ж маршу або вальсу веде до механічного, неемоційного виконання вправ танцюючими. Небажана та інша крайність: дуже часта зміна супроводів розсіює увагу учнів, не сприяє засвоєнню і запам’ятовуванню ними рухів.

Музичний розвиток дітей на уроках хореографії здійснюється за допомогою певних методів і прийомів. Першоджерелом отримання знань є сама музика - тільки вона будить «музичні» відчуття людини. На початку йде робота по накопиченню досвіду слухання музики. Другим джерелом отримання знань є слово педагога і концертмейстера, яке приводить до розуміння і сприйняття музичного образу в конкретних музичних творах. Третім джерелом є безпосередньо музично-танцювальна діяльність самих дітей.

Для розвитку «музичності» виконання танцювального руху застосовуються наступні методи роботи:

  • наочно-слуховий (слухання музики під час показу рухів педагогом);
  • словесний (педагог допомагає зрозуміти зміст музичного твору, стимулює уяву, сприяє прояву творчої активності);
  • практичний (конкретна діяльність у вигляді систематичних вправ).

В процесі занять і в паузах між ними концертмейстер знайомить дітей з новими музичними творами, накопичує їх слухацький досвід. У концерт-мейстера немає спеціальних уроків, але завжди є невеликі паузи, які можна заповнити музикою, привернути увагу дітей. Розвиваючи дитячу уяву, сприйняття, фантазію, корисно застосовувати метод прослуховування фрагмента або твору класичної музики з подальшою короткою бесідою. Метод не новий, але він виправдовує себе. Результат цієї роботи завжди позитивний: рухи дітей поступово стають виразнішими, тобто відбувається зближення музично-слухових форм сприйняття із зорово-руховими. Діти вчаться контролювати свої рухи і робити їх гармонійними.

Таким чином, результативна робота в хореографічних класах можлива тільки в співдружності педагога-хореографа і музиканта. І тут можна говорити про суб’єктивну позицію, тому що помітну роль відіграє психологічна сумісність, особисті психічні якості концертмейстера і хореографа. Для справжньої творчості потрібна атмосфера доброзичливості, невимушеності, взаєморозуміння. Важливо, щоб концертмейстер був другом і партнером педагога. Співтворчість педагога-хореографа і концертмейстера необхідна у всіх сферах (планування, реалізація програм учбової і постановочної роботи). Від концертмейстера не залежить побудова занять - це вирішує хореограф. А ось якою буде віддача, на якому емоційному рівні пройдуть ці заняття – це багато в чому залежить від музиканта, від підібраної і виконаної їм музики.

Тільки з позиції творчого підходу можна здійснити всі задуми, мати високу результативність у музичному вихованні в хореографічних класах.

Література

  1. Савельев М.В. Обучение учащихся – пианистов в концертмейстерском классе чтению нот с листа, транспонированию, творческим навыкам и аккомпанементу в хореографии // Методические записки по вопросам музыкального образования: Сб.статей / Ред.- сост. А.Лагутин. - М.: Музыка, 1991. - 239 с.
  2. Хайкина Т.Я. Задачи концертмейстера-пианиста хореографического класса // Итоги смотра методических работ преподавателей учебных заведений культуры и искусства за 1995-96 учебный год. – Тамбов, 1997. – С.110-112.
  3. Хрестоматия музыкального сопровождения уроков народно-сценического танца. Вып. 1-2. / Сост. Е. Муськина. – С.-Пб.: Музыка, 1998. – 260 с.

 

Анотація

У тезах розглядається діяльність концертмейстера, задачі та методи музичного виховання в класі хореографії дитячої школи мистецтв.

Ключові слова: концертмейстер, хореографія, дитяча школа мистецтв.

Аннотация

В тезисах рассматривается деятельность концертмейстера, задачи и методы музыкального воспитания в классе хореографии детской школы искусств.

Ключевые слова: концертмейстер, хореография, детская школа искусств.

Summary

In the thesis reviews the activities of the concertmaster, objectives and methods of musical education in the class choreography children's art school.
Keywords: concertmaster, choreography, Children's Art School.

 Обсудить на форуме

Авторизація