Юлія Харченко

концертмейстер кафедри теорії і методики

музичної освіти та хореографії Навчально-наукового інституту соціально-педагогічної та мистецької освіти Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

 

 

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ КОНЦЕРТМЕЙСТЕРА

Проблема професійної майстерності концертмейстера вищих закладів освіти займає одне з провідних місць.

При розгляді даної проблеми враховувався досвід провідних науковців, які досліджували професійну майстерність концертмейстерів (С.Белькевич, Й.Браун, М.Вільнер, М.Дворкіна, М.Чистякова та ін..)

Щоб усвідомити шляхи формування професійної майстерності взагалі, доцільно визначити її сутність. Професійна майстерність – це психічне новоутворення, що проявляється у високому рівні розвитку професійних знань, навичок та умінь, а також професійно важливих якостей особистості фахівця, що забезпечують його успіх в професійній діяльності [1]. Професійна майстерність передбачає засвоєння високих стандартів професії відтворення на оптимальному рівні раніше створених і накопичених в професії рекомендацій, розробок, тощо. Професійна майстерність – це умова підготовки індивіда до професійної творчості як створення нових еталонів, завдань і способів діяльності в професії.

Основою професійної майстерності концертмейстера є професійна компетентність. Зміст професійної компетенції концертмейстера – це досконале володіння технікою гри на музичному інструменті. Концертмейстерство припускає володіння як усім арсеналом виконавської майстерності, так і безліччю додаткових умінь, таких як: навичка читання партитури, виявлення індивідуальної краси виконуючого соло голосу, забезпечення живої пульсації музичної тканини, надання диригентської сітки і тому подібне. Специфіка роботи концертмейстера припускає бажаність, а в деяких випадках і необхідність володіння такими уміннями, як підбір по слуху супроводу до мелодії, елементарна імпровізація вступу, відіграшів, укладення, варіювання фортепіанної фактури акомпанементу при повторюванні куплетів тощо. Одним з важливих аспектів діяльності концертмейстера є здатність нашвидку читати з листа партитуру музичного твору.

Проте швидкість набуття професійної майстерності концертмейстера не регламентується лише накопиченням професійних знань. Становлення майстерності концертмейстера відбувається як протягом навчання, так і у сфері його професійної діяльності. Існують індивідуальні передумови успішної діяльності професійного зростання – здібності, а також – професійний досвід. Музичні здібності – індивідуально-психологічні властивості людини, що зумовлюють сприйняття, виконання, написання музики, здатність до навчання в галузі музики [2]. Вони являють собою відносно самостійний комплекс індивідуально-психологічних властивостей. Піаністична техніка, що опирається на знання і здібності, дає змогу виявити внутрішній потенціал концертмейстера. Концертмейстерська техніка – це вміння використовувати психофізичний апарат, це прийоми володіння собою (організмом, настроєм, увагою, уявленням) і прийоми впливу на інших (вербальні і невербальні).

Надзвичайно важливим для концертмейстера повинно бути прагнення до самоосвіти, саморозвитку, самовдосконалення. Він повинен грамотно і логічно викладати свої думки, вміти тримати контакт з виконавцем, вивчати досвід провідних науковців, мати креативність та прогресивність думок. Одним із шляхів підвищення професійної майстерності є самоосвіта, тобто особистісне професійне зростання; цілеспрямоване систематичне оволодіння знаннями і уміннями з власної ініціативи, з урахуванням індивідуальних інтересів і потреб особистості. Наступним шляхом підвищення професійної майстерності концертмейстера слід розглянути саморозвиток. Саморозвиток – це процес цілеспрямованого розвитку себе як фахівця, який включає самостійне вдосконалення своїх знань, умінь, особливих якостей, компетенції в цілому, що забезпечують ефективність професійної діяльності. У цьому процесі поєднуються наступні складові: особистий розвиток (особисте зростання); інтелектуальний розвиток; професійний (кваліфікаційний розвиток). Ефективність саморозвитку концертмейстера залежить від зовнішніх чинників: організаційних і соціально-психологічних умов професійної діяльності; доступності для нього сучасних інформаційних систем, а також підготовленості до роботи з ними; методичного забезпечення умов саморозвитку. Одним з головних факторів підвищення професійної майстерності є процес професійного самовдосконалення. Самовдосконалення – результат всіх оціночних суджень та процесів, та пов’язані з ними подальші процеси на вдосконалення свого “я” в усіх сферах діяльності. Професійна майстерність значно вища у тих концертмейстерів, які займаються самовдосконаленням. У процесі активної участі в заходах щодо самовдосконалення фахівець формує уміння та навички самостійності та реалізує їх с точки зору своєї професійної діяльності. Для концертмейстера цей вид діяльності є значущим тому, що він передбачає не тільки самостійну діяльність на “шліфування” своєї особистості, а й процеси взаємодії з іншими суб’єктами навчально-виховного процесу (студенти, викладачі). Займаючись взаємодією з іншими, концертмейстер виробляє в себе уміння спілкуватися, обробляти інформацію, аналізувати свої та чужі вчинки та помилки, прислухатися до порад, аналізувати досвід.

Отже, основними шляхами формування професійної майстерності концертмейстера є: підвищення пофесійної компетентності, прагнення до самоосвіти, саморозвитку та самовдосконалення

ЛІТЕРАТУРА

1. Барбіна Е.С. Формирование педагогического мастерства учителя в системе непрерывного педагогического образования: [монография]/ Е.С.Барбіна. – К.: Вища школа, 1997. – 153 с.

  1. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей. /Б.М.Теплов. - М. - Л: Академия педагогических наук РСФСР, 1947. – 326 с.

 Обсудить на форуме

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Авторизація