УДК 792.038.6(477)“19/20”                                                                    Стус Ю.А.

 

ПОСТМОДЕРНІЗМ ЯК КУЛЬТУРНИЙ “ЖЕСТ”

В УКРАЇНСЬКОМУ ТЕАТРІ

КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

 

На фоні досить нестабільних умов, за яких відбувається державотворчі процеси в українському суспільстві та інтеграція його інститутів у європейський простір, в культурному житті нашої країни яскраво простежуються ознаки постмодернізму. Це проявляється, насамперед, у відсутності поетапності культурного розвитку, присутності несподіваних турбулентних рухів, чутливості культури до змін у соціумі. Сьогодні ведеться досить багато дискусій на цю тему, але водночас у поглядах вчених на проблему постмодернізму простежується певна розбіжність. Невизначеність у даній проблематиці обумовлена: наявністю методологічних протиріч щодо розуміння сутності самого феномену постмодернізму; недостатнім вивченням детермінант, закономірностей, тенденцій його розвитку у філософській, культурологічній, мистецтвознавчій науках; специфікою розвитку означеного явища в Україні.

Отже, метою даних тез є висвітлення основних ознак постмодернізму як культурного “жесту” та їх прояву у вітчизняній театральній естетиці кінця ХХ – початку ХХІ ст.

У науковій літературі поняття “постмодернізм” об’єднує у собі загальні тенденції в мистецтві, різноманітні школи, течії та напрями, які виникли у художній культурі ще у 70-ті роки ХХ століття. Хоча можна зазначити, що постмодернізм характеризується певною циклічністю і може з’являтися у різні періоди розвитку культури, зокрема на фоні кризових явищ під час зміни епох – у так звані перехідні періоди.

Так, в українській культурі, і театральній зокрема, ознаки постмодернізму почали виразно простежуватися у 90-ті роки ХХ століття. Постмодернізму насамперед притаманні деконструктивізм, що реабілітує фантазію, уяву, творчість як, свого роду, альтернативу масово-нівелюючій цивілізації, а також радикальний плюралізм, який розглядається як певна формула свободи. Постмодернізм – це синтез традиційного і новаторського в мистецтві. Його розглядають як світосприйняття або ж як духовний стан особистості, що характеризує кризові моменти у розвитку суспільства. Актуальності тема постмодернізму набуває через усвідомлення кризи, а також самоусвідомлення себе у цьому неспокійному світі, який наповнений відчуттям розчарованості, відчаю та розгубленості, у світі, де вичерпуються й руйнуються усталені засади буття.

Однією з характерних рис постмодернізму є орієнтація на компіляцію та цитування мистецьких творів минулих століть. З цим пов’язана відмова від створення нового та акцентуація уваги на грі з уже існуючим. Посмодернізм також характеризується такими ознаками, як спонтанність та “гра” з хаосом. Якщо попередня (радянська) доба в суспільстві характеризувалася втратою свободи дій, то епоха постмодернізму реабілітувала імпровізацію, випадковість і особливо гру як самодостатнє явище, найважливіше від будь-яких раціональних конструкцій та ціннісних ієрархій. Адже найголовніше в сучасному світі – це рівність усіх і всього, включаючи й людину. Тому за часів постмодернізму кожний здобуває свободу і право на вільне висловлювання. Відповідно, і в театрі, як і в сучасному житті (яке в постмодерністській концепції розглядається як “театр абсурду”) набули поширення імпровізаційні сценарії.

До найхарактерніших ознак досліджуваного явища можна також віднести іронічність та пародійність. У мистецтві постійно відбувається пошук витоків непомітного для суспільства абсурду, що вимагає від митця особливих принципів естетичного аналізу. І в театрі, і в літературі, і в музиці вибудувані за раціональною логікою композиційні конструкти поступаються місцем чудернацькому колажу, іронізуванням над культурними цінностями і смислами минулих епох.

Постмодернізм у мистецтві характеризується ігровим освоєнням середовища буття людини і культури – світу-хаосу. Представники цього напряму прагнуть включити в контекст сучасного мистецтва увесь досвід світової художньої культури шляхом її іронічного цитування і коментування. Театральний або літературний твір висміює реалізм, модернізм, масову культуру. Все стандартне, стереотипне, “закостеніле”, те, що викликає заздалегідь очікувану реакцію, неприйнятне для постмодерністів. Навпаки, випадковість розкриває на дещо іншому рівні імпровізаційний характер акторського виконавства.

Фокусування уваги філософських концепцій художньої творчості на такому “інструменті” створення театрального образу як “жест” призводить до набуття останнім певної цінності в межах постмодернізму. У сучасних філософських та культурологічним наукових джерелах жест трактується як пластично-просторова конфігурація тілесності, що має семіотично артикульовану значущість [3]. В культурі постмодернізму його розглядають в якості, так би мовити, тексту. Жест як постмодерністський культурний феномен може виступати у статусі ситуативно значущого знаку, семантика якого не є константною, оскільки співвідноситься із конкретним контекстом.

Театральне середовище постмодерністського напряму має, як правило, текстуальний і знаковий характер, де головну роль відіграє гра з культурним інтертекстом. Запозичення режисером автентичного художнього тексту та його “подрібнення” на елементи призводить до різноманітних неочікуваних модифікацій [2]. Як приклад цього, можна назвати театральну постанову А. Жолдака “Не боюся сірого вовка”, створену на основі запозиченої ним п’єси Е. Олбі “Хто боїться Вірджинії Вулф”. Дана експериментальна вистава набула комерційного характеру, продемонструвавши повну втрату художньої ідеї та пошукового начала і тяжіння до атракціонізму. В постанові присутні ірраціональні моменти, які можна назвати абсурдними, подвійна гра. Яскравим прикладом прояву постмодерністської естетики у сучасному українському театрі є вистава “Гамлет-Лабіринт” О. Ліпцина. Тут текст В. Шекспіра відокремлено від конкретних персонажів. Він (текст) сам обирає собі дійову особу. Автор вистави демонструє репетицію-самогубство, здійснюючи її через атрибути інфантильності, пародіювання “високих смислів” і водночас через містифікацію. Пошук нового змісту завдяки зіткненню в опозиційному смислі далеких контекстів простежується й у виставі режисера В. Троїцького “Четвертий зайви”, поставленої за творами Ф. Достоєвського та В. Пєлєвіна Центром сучасного мистецтва “Дах”. Прикладами постмодерністських постановок в сучасному українському театрі вважаються також “Настасья Філіповна” Д. Лазорка і В. Карашевського, “Ти, кого любить душа моя” Д. Лазорка, “Овечка” Н. Птушкіної, “Кармен” та “Три сестри” А. Жолдака та ряд інших вистав [1].

Отже, постмодернізм – це нова форма існування культурної ідеї. Естетика означуваного явища розкривається у поєднанні та органічному співіснуванні різних художніх систем. В контексті сучасного театрального життя він характеризується надзвичайною динамічністю своїх форм і пов’язує майбутнє з визнанням альтернативності, мінливості, поліфонічності розвитку універсуму й відкритості людини як його унікальної і невід’ємної частини до постійних трансформацій.

Література:

1. Корнієнко Н. Український театр у переддень третього тисячоліття. Пошук (Картини світу. Ціннісні орієнтації. Мова. Прогноз) / Неллі Корнієнко. – К.: Факт, 2000. – 160 с.

2. Крюкова Т. А. Постмодернизм в театральном искусстве: дисс. … канд. искусствоведения : 17.00.01 / Крюкова Татьяна Анатольевна. – Спб., 2006. – 132 с.

4. Философский словарь // Сборник словарей, энциклопедий и справочников [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://glossword.info/index.php/term/23-filosofskiij-slovar-,500-zhest.xhtml

 

Анотація

В тезах висвітлюються характерні ознаки постмодернізму як культурного феномену сучасного українського суспільства. Рокриваються особливості його прояву у творчості режисерів вітчизняного театру кінця ХХ – початку ХХІ ст.

Ключові слова: постмодернізм, культурний “жест”, сучасний український театр.

Аннотация

В тезисах освещаются характерные признаки постмодернизма как культурного феномена современного украинского общества. Раскрываются особенности его проявления в творчестве режисеров отечественного театра конца ХХ – начала ХХІ ст.

Ключевые слова: постмодернизм, культурный “жест”, современный украинский театр.

Summary

In theses determined characteristic features of postmodernism as a cultural phenomenon of modern Ukrainian society. Disclosed peculiarities of its manifestation in the work of the directors of the national theater of the late XX – early XXI century.

Key words: postmodernism, cultural gesture, modern Ukrainian theater

 

Обсудить на форуме

Подкатегории

Авторизація